Художнє мистецтво як засіб пізнання світу
Всім привіт! Нещодавно я поспілкувалась з кременчуцькою художницею. Її роботи можна нерідко побачити на різних виставках, найвідомішими з яких є пейзажні картини, зшиті з клаптиків різноманітних тканин. Ця жінка також активно працює з декоративно-прикладним мистецтвом, є членкинею Національної спілки художників України - Голишкіною Анжелікою Артурівною.
Моїм першим питанням було особливо цікавим для людей, які безпосередньо пов’язують своє життя з мистецтвом.
Якому стилю та матеріалу ви надаєте перевагу для своїх робіт?
- Я надаю перевагу декоративно-прикладному мистецтву. Працюю з різноманітними тканинами, люблю проводити експеременти.
Яку свою роботу ви вважаєте більш вдалою та найбільш відомою?
- Ті роботи, які були напрацьовані за останні роки, демонструються на всеукраїнських виставках. Скажімо, конкретної відомої роботи, щоб вона була десь надрукована, немає. Та найбільш відомі – це пейзажні.
Розкажіть будь ласка про найкращу виставку, в якій ви брали участь?
- На мій погляд, найкраща виставка була в місті Полтава. Вона була влаштована на тематику «До дня народження І. Котляревського» Брати участь у цій виставці для мене мало неабияке значення, адже там були задіяні мої викладачі з інституту та одногрупники, і почути їх думку про мої роботи було дуже важливим.
Яким чином ви потрапили до Національної спілки художників України?
- Для того, щоб стати членом спілки треба, в першу чергу, створювати власні творчі роботи, не копіювати, не перемальовувати, а саме створювати своє, якусь свою “нішу”, потрібно знайти той напрямок, де ти можеш показати себе як митця та художника. В мене з’явилося таке бажання та час, почала створювати свої роботи. Їх спочатку почали демонструвати в нашому місті на міських виставках і виставках текстилю у Львові. Коли вже відібрали роботи на виставку до іншого міста, то думаєш, що все таки можливо з місцевого рівня піднятися трошки вище. Надсилаючи роботи на відбір до Національної спілки художників треба набрати неабияку кількість пройдених виставок, певну кількість публікацій, і тільки тоді подаєш документи з переліком виставок. Безперечно є варіанти, що тебе візьмуть, а є варіанти, що запропонують взяти участь наступного разу.
Що для вас стає натхненням для створення нових робіт?
- Для мене натхнення - українське народне мистецтво, воно дуже припадає до душі. Коли відвідуєш Петриківку, хочеться щось творити з квітами. Побачивши виставку в Опішні, там де гончарі працюють, в моїй голові безліч думок: «ой, я ось цього баранця зараз теж з клаптиків зроблю, або вже бачу як пошию ось цього лева». І звісно, що найбільше натхнення ми черпаємо у кошику неземної краси природи України. Коли подорожуєш просторами своєї держави і дивишся довкруж, бачиш, які у нас гарні квітучі лани, степи, пагорби, низини, верховини…Все настільки живописне, що хочеться перенести цю неосяжність собі на полотно, і ти в жодному разі не маєш права відтворити гірше, ніж є насправді.
Якщо не секрет, якою буде ваша наступна робота?
- Абстрактна, хочеться створити щось таке, щоб воно було ні до чого не прив’язане, ні на що не схоже, просто набір кольорів, фігур, фактур.
Як ви вважаєте, чи важливо впроваджувати мистецтво у життя дітей та підлітків і навіщо?
- Так, звісно це дуже важливо, прив’язувати дітей до прекрасного. А «навіщо?» … А навіщо дихати, пити воду, їсти? Мистецтво це «їжа для душі». Людина ж чимось відрізняється від тварин, своїм розумом, поглядами, почуттями. Тому мистецтво – це наші почуття, відчуття, бачення світу, наші емоції, які відчуваємо створюючи певну роботу або дивлячись на певні твори мистецтва.
Що б ви порадили юним художникам?
- Не бійтеся експерементувати, пробуйте себе в будь-якому виді мистецтва. Краще спробувати, щоб з часом не шкодувати, що була можливість і ти її не використав.
Творіть те, до чого у вас лежить душа, робота буде якісною лише тоді, коли вона робитиметься із задоволенням.
Не лінуйтесь. Адже визнання приходить тоді, коли ти покладаєш в свою роботу 1% таланту і 99% зусиль.
